Сказати, що кінострічка «Паразити» вразила мене з першої до останньої хвилини, — це нічого не сказати, а притаманний їй стиль екранізації, коли камера весь час рухається за актором, пробирає до глибини душі. Під час Лондонського фестивалю корейського кіно я встигла переглянути декілька робіт корейських режисерів і зауважила типові для таких фільмів жанри, але стрічка «Паразити» здатна затьмарити їх усіх разом узятих! Як би дивно це не звучало, але у фільмі змогли поєднатися як елементи комедії, так і елементи трилера, тут висвітлюються проблеми класового поділу й зображується історія однієї родини, тож картина має припасти до душі глядачам усіх вікових категорій.

Без сумніву, стрічка «Паразити» заслуговує на те, щоб дивитися її в кінозалі, бо тільки так можна гідно оцінити всі смислові деталі сюжету й вишукану операторську роботу. Щоб не розкрити весь зміст фільму, варто лише узагальнити, що тут переплелася історія родини Паків з історією безробітної родини Кімів — зіткнення двох полярних світів не може не призвести до довготривалих наслідків.

[...]Пон Чжун Хо тримає глядача в постійній зацікавленості завдяки таким прийомам, як гарно освітлені кадри й ефективне використання внутрішнього простору. Після двох годин і 12 хвилин перегляду дивно усвідомити, що більшість сцен відбуваються в будинку родини Паків. Буденні аспекти сімейного життя висвітлюються крізь призму нетривіальних поглядів, що лише підкреслює особливий талант Пон Чжун Хо. Сюжет розвивається повільно, але його краса й неординарність поглинуть вас із головою. Попри те що фільм зосереджується начебто на одній сюжетній лінії, він насправді розкриває багатогранну проблематику й зображує соціальний реалізм з емпатією і пафосом.

Гра акторів вражає своєю довершеністю — акцентується кожен порух обличчя, кожна дія. Навіть звичайне підіймання чи спускання сходами може мати прихований сенс, що розбивається камерою на дрібні епізоди. Наростання тривожності досягається завдяки ефективному використанню простору, а незвичні ракурси камери й гнітючі погодні умови лише посилюють це відчуття. Як зауважили оглядачі, стрічці «Паразити» властива сюрреалістична природа, а ще в ній наявні елементи абсурду, утілені настільки геніально, що це можна назвати не інакше як кінематографічною магією. Вас постійно триматиме в напрузі непідробна моторошність фільму, притаманна для школи кіномистецтва, що бере свій початок від серіалу «Сутінкова зона».

Склад акторів підібрано надзвичайно вдало, кожен з них додає глибини до своєї ролі, щоб легко й невимушено викликати емоційний відгук у глядача. Коли Кі Ву й Кі Джон працювали репетиторами в будинку родини Паків, вони уособлювали собою цей рівень безстрасної, стриманої влади, огорнутої ореолом таємничості, що ґрунтується на безмовних, майже міфічних методах викладання. Іншими словами, за акторами Пак Со Дам у ролі Кі Джон і Чхве У Сік у ролі Кі Ву приємно спостерігати протягом усього фільму. Вони грають ролі органічно, а це заохочує глядача бути на їхньому боці.

[...]Стрічка «Паразити» — це яскравий приклад надзвичайно майстерного кіновиробництва. Це той фільм, який має переглянути кожен, тож я з нетерпінням чекаю його офіційного виходу у Великій Британії, щоб сходити на нього знову.

Сказати, що моє знайомство з «Паразитами» відбулося на одному подиху, — не сказати нічого: стиль фільмування з траєкторною зйомкою просто зачаровує. Після перегляду кількох корейських стрічок на Лондонському фестивалі корейського кіно мені були знайомі звичні жанри таких фільмів, але «Паразити», здавалося, не вписувалися в жоден із них! «Паразити» — це водночас комедія, химерний трилер, соціальна драма та сімейна історія, тому, цілком імовірно, фільм припаде до душі глядачам будь-якого віку.

Цю стрічку справді варто переглянути в кінотеатрі, щоб сповна оцінити всі її нюанси й стильну кінематографію. Якщо коротко і без спойлерів, то «Паразити» — оповідь про взаємини двох родин (Паків і безробітних Кімів), чиї протилежні світи, зіткнувшись, зазнають незворотних наслідків.

[...]Пон Чжун Хо зумів збурити цікавість яскравими кадрами в поєднанні із вдалим використанням простору приміщень, тож після 2 годин 12 хвилин перегляду фільму не ймеш віри, що більшість подій відбувається в маєтку Паків. Буденні елементи сімейного життя зображено з інтригуючої перспективи, у цьому — особливий хист Пон Чжун Хо. Оповідь некваплива, але ви насолоджуватиметеся її красою і самобутністю, бо хоч і здається, що дія відбувається виключно в одній площині, насправді — це багатошарова стрічка, у якій соціальний реалізм зображається проникливо та з емпатією.

Спостерігати за грою акторів захопливо; вирази обличчя і жести акцентовані, навіть звичайний рух сходами може нести прихований зміст, уловлюваний камерою. Завдяки вже згаданому вдалому використанню простору передано й різні ступені тривожності, а незвичні ракурси та негода лише підсилюють це відчуття. Підкреслений музичним супроводом певний сюрреалізм із майстерно продуманими елементами абсурду наповнюють стрічку справжньою кінематографічною магією. Очевидна моторошність «Паразитів» чимось нагадує атмосферу «Сутінкової зони» і, безперечно, триматиме вас у напрузі.

Актори вражають багатогранним і життєвим виконанням своїх ролей, які ніби даються їм без особливих зусиль. Працюючи репетиторами в домі Паків, Кі Ву й Кі Джон Кіми, безумовно, були справжнім уособленням байдужої стриманої фаховості, створивши ауру містицизму безсловесними, майже невловимими прийомами викладання. Простіше кажучи, актори Пак Со Дам і Чхве У Сік захоплюють своїм утіленням образів Кі Джон і Кі Ву в зображуваних у «Паразитах» різнопланових ситуаціях і грають настільки переконливо, що їм неможливо не співпереживати.

[...]«Паразити» — чудовий приклад надзвичайно майстерного кіновиробництва та просто обов’язкова до перегляду стрічка, тож я з нетерпінням чекаю нагоди подивитися її ще раз у день виходу на широкі екрани Великої Британії.

Визнати, що фільм «Паразит» (Parasite) тримав мене у напрузі від самого початку до кінця, - це нічого не сказати; я була просто у захваті від роботи оператора та обраної ним манери зйомок. Під час Лондонського Фестивалю Корейського Кіно я переглянула кілька нових кіноробіт тамтешнього виробництва та визначила для себе притаманну їм тематику. Несподівано для мене фільм «Паразит» вийшов поза традиційні рамки, кинувши виклик кліше про південно-корейське кіно! «Паразит» — це одночасно і комедія з модерними елементами, і трилер, де героями виступають представники різних прошарків суспільства. В основу цього фільму покладено історії родинних відносин, тому, напевно, він сподобається глядачам будь-якого віку.

Фільм «Паразит» дійсно заслуговує на увагу любителів кіно. Вони, безумовно, оцінять як особливості сценарію та режисури, так і непересічний стиль роботи оператора. Коротко про сюжетну лінію «Паразита»: події фільму розгортаються навколо відносин між заможною родиною Парк і родиною безробітного подружжя Кім; два контрастні світи перетинаються у реальному жітті, і це має довгострокові наслідки для усіх персонажів кінокартини.

Завдяки застосуванню яскравого освітлення під час зйомок та плідному використанню внутрішнього простору, режисеру Бон Чжун-Хо вдається постійно підтримувати увагу глядачів. Після перегляду фільму, що триває дві години та дванадцять хвилин, не віриться, що більшість відзнятих сцен відбувається не зовні, а саме всередині будинку родини Парк. Бон Чжун-Хо майстерно заклав інтригу у повсякденне сімейне життя героїв «Паразиту». Пристрасті у фільмі розпалюються поступово, і авжеж, красиво та винахідливо. Насправді, сюжет цього витвору кіномистецтва не такий простий, як може комусь здатися. Ба більше, режисер майстерно накладає події одна на одну та зображує соціальні реалії сучасного суспільства Південної Кореїї з емпатією та пафосом одночасно.

Від професійної гри акторів не можна відірвати погляду, кожна зміна міміки або руху тіла змістовна. Навіть звичайний підйом або спуск героя фільму сходами, що його фіксує камера, надає пересічній сцені дещо прихований додатковий сенс. Сприйняття глядачами незручності, відчуваної кіногероєм, посилюється завдяки ефективному використанню місця та неочікуваним ракурсам зйомки. Безумовно, певного драматизму окремим кадрам додають відповідні погодні умови. «Паразит» - сюрреалістичне кіно. Елементи абсурду інтегровані у його сюжеті настільки геніально, що, у цілому, ця робота заслуговує назви “кінематографічна магія”. Маю зазначити, що у «Паразиті» є моторошні моменти, і це може зацікавити тих із кіноглядачів, що якийсь час тому були шанувальниками саги «Сутінки» (Twilight).

Вражаюча гра акторів дозволяє ширше розкрити натуру зіграних ними персонажів, акцентувати увагу на їхніх позитивних якостях та викликати до них симпатію публіки. Візьмемо, наприклад, персонажі Кі-Ву та Кі-Джеон. Вони приватні вчителі в сім’ї Парк та уособлюють собою безтурботність та неповагу до авторитетів. Викладання ними шкільних предметів овіяно містіцизмом, а методи навчання майже міфічні. Та акторам Парку Со-Даму і Чой Ву-Сіку, які грають Кі-Ву та Кі-Джеонга у фільмі, вдається бути неперевершеними у кожній сцені кінокартини «Паразит». Вони бездоганно виконують свої ролі, і здається, без зайвих зусиль змушують глядача завжди бути на їхньому боці.

[...] «Паразит» — це чудовий витвір надзвичайно професійного кіновиробництва. Немає сумніву в тому, що він вартий перегляду. Отже, я особисто з нетерпінням чекаю, коли цей фільм вийде у загальний кінопрокат у Великобританії, аби мати можливість подивитись його вдруге.

Сказати, що я був захоплений "Паразитом" від початку і до кінця - це нічого не сказати; його стиль зйомки з відстежуючими кадрами захоплює. Переглянувши кілька корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, я був знайомий зі звичними жанрами, що використовуються в таких фільмах, але "Паразит", здавалося, кинув виклик усім їм! "Паразит" - комедійний, у вигадливому сенсі, він також є трилером, перетинає класові розбіжності, а також зображує сімейну казку серед інших жанрів, і тому, ймовірно, буде цікавим для всіх вікових категорій.

"Паразит" справді заслуговує на те, щоб його подивилися в кінотеатрі, щоб оцінити його нюанси та стильну операторську роботу. Підсумовуючи, щоб уникнути спойлерів, "Паразит" розповідає історію взаємодії сім'ї Парк та безробітної сім'ї Кім, чиї контрастні світи стикаються з довготривалими наслідками.

[...] Бонг Джун Хо вдається зацікавити глядачів яскраво освітленими кадрами в поєднанні з ефективним використанням внутрішнього простору, і дивно усвідомлювати, що після 2 годин 12 хвилин фільму, більшість сцен відбуваються в будинку сім'ї Пак. Буденні елементи побуту показані з інтригуючою перспективою, що демонструє талант Бонг Джун Хо. Це повільний фільм, але ви будете насолоджуватися його красою та винахідливістю, оскільки "Паразит" переконує, що він працює виключно на одному рівні, але насправді він багатошаровий і зображує соціальний реалізм зі співчуттям та пафосом.

За грою акторів цікаво спостерігати, кожен рух обличчя та дія акцентовані, навіть простий акт підйому чи спуску сходами може передати прихований сенс, який камера фрагментує. Рівень тривоги також створюється завдяки ефективному використанню простору з незвичними кутами зйомки та драматичним погодним умовам, що посилюють це відчуття. Фільм "Паразит" має сюрреалістичну природу, яку підкреслює його музика, і, крім того, фільм використовує елементи абсурду, вигадані у такий геніальний спосіб, що це справжня кінематографічна магія. Очевидна моторошність "Паразита", безумовно, триматиме вас у напрузі, і ви не відчуватимете себе чужими для школи кінематографу "Сутінкової зони".

Актори дуже вражають і додають широти своїм ролям, створюючи достовірність, в той час як здаються невимушено крутими. Коли Кі-Ву та Кі-Джон Кім працювали в будинку сім'ї Паків як приватні репетитори, вони, безумовно, уособлювали цей рівень незворушного, заниженого авторитету, створюючи ауру містицизму за допомогою негласних, майже міфічних методів навчання, які вони використовували. Простіше кажучи, актори Пак Со Дам і Чхве Ву Сік у ролях Кі Ву та Кі Чжонг змушують спостерігати за різними напрямками, якими рухається "Паразит", і вони бездоганно виконують свої ролі, тим самим запрошуючи глядачів бути на їхньому боці.

[...] "Паразит" - чудовий зразок надзвичайно майстерного кіномистецтва, це просто обов'язковий до перегляду фільм, і я з нетерпінням чекаю на його повторний перегляд у британському прокаті.

Сказати, що я був зачарований фільмом "Паразит" від початку до кінця - це занадто м'яко; його стиль зйомки з кадрами з переміщенням камери захоплюючий. Після перегляду кількох корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, мені було відомо про звичайні жанри, що використовуються в таких фільмах, але "Паразит" здавалося виходить за їх межі! "Паразит" комедійний, у витончений спосіб, це також трилер, пересувається між класовими поділами і також розповідає про сімейну історію, належить до інших жанрів, і, отже, може сподобатися всім віковим групам.

"Паразит" справжньо заслуговує на перегляд у кінотеатрі для оцінки його тонкощів і стильної кінематографії. Узагальнюючи, щоб уникнути спойлерів, "Паразит" розповідає історію взаємодії між сім'єю Парків і сім'єю Кім, безробітною сім'єю, чиї різні світи зіткнулися з довготривалими наслідками.

[...] Бон Жун-Хо вдається зацікавити глядача яскраво освітленими кадрами, спільно з ефективним використанням внутрішнього простору, і вражає виявити, після 2 годин 12 хвилин фільму, що більшість сцен відбуваються вдома сім'ї Парків. Прозаїчні елементи домашнього життя відображені зацікавлюючим кутом зору, демонструючи майстерність Бон Жун-Хо. Це повільний палець, але ви насолоджуєтеся його красою та винахідливістю, оскільки "Паразит" переконує, що він працює лише на одному рівні, але насправді багаторівневий і зображує соціальний реалізм з емпатією та патосом.

Актори дивляться чарівно, кожен рух обличчя і дія акцентується, навіть проста дія підняття чи спускання сходів може виражати сховане значення, яке камера фрагментує. Рівні невпевненості також створюються за допомогою ефективного використання простору з нестандартними кутами камери та драматичними погодними умовами, що підвищують це відчуття. "Паразит" має сюрреалістичний характер, який підкреслює його саундтрек, і, крім того, фільм використовує елементи абсурду в такий розумний спосіб, що це справжня кінематографічна магія. Очевидна дивність "Паразита" точно утримає вас в напрузі і не виглядає чужою для школи кіно Twilight Zone.

Актори вражають своєю виразністю та додають глибину своїм ролям, створюючи співчуття, при цьому здаватися невимушено крутими. Коли Кі-Ву і Кі-Джеон Кім працювали як приватні репетитори вдома сім'ї Парків, вони втілювали цей рівень небайдужості, які створюють ауру містицизму з невимовними, майже міфічними методами навчання. Просто кажучи, актори Парк Со-Дам та Чой Ву-Сік, у ролях Кі-Ву і Кі-Джеон, захоплюють своїми виступами в різних напрямках, які об

Якщо сказати, що я був захоплений "Паразитом" від початку до кінця, то це буде применшенням; його стиль знімання з відстежуючи ми кадрами просто захоплює. Переглянувши кілька корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, я був знайомий зі звичними жанрами, що використовуються в таких фільмах, але "Паразит", здавалося, кинув виклик усім їм! "Паразит" - комедійний, у вигадливому сенсі, він також є трилером, перетинає класові розбіжності, а також зображує сімейну казку серед інших жанрів, і тому, ймовірно, сподобається всім віковим категоріям.

" Паразит" справді заслуговує на те, щоб його подивилися в кінотеатрі, щоб оцінити його нюанси та стильну операторську роботу. Підсумовуючи, щоб уникнути спойлерів, "Паразит" розповідає історію взаємодії сім'ї Парк та безробітної сім'ї Кім, чиї контрастні світи стикаються з довготривалими наслідками.

[...] Бонг Джун Хо вдається зацікавити глядачів яскраво освітленими кадрами в поєднанні з ефективним використанням внутрішнього простору, і дивно усвідомлювати, що після 2 годин 12 хвилин фільму, більшість сцен відбуваються в будинку сім'ї Пак. Буденні елементи побуту показані з інтригуючою перспективою, що демонструє талант Бонг Джун Хо. Це повільний фільм, але ви будете насолоджуватися його красою та винахідливістю, оскільки "Паразит" переконує, що він працює виключно на одному рівні, але насправді він багатошаровий і зображує соціальний реалізм зі співчуттям та пафосом.

За грою акторів цікаво спостерігати, кожен рух обличчя та дія акцентовані, навіть простий акт підйому чи спуску сходами може передати прихований сенс, який камера фрагментує. Рівень тривоги також створюється завдяки ефективному використанню простору з незвичними кутами знімання та драматичним погодним умовам, що посилюють це відчуття. Фільм "Паразит" має сюрреалістичну природу, яку підкреслює його музика, і, крім того, фільм використовує елементи абсурду, вигадані у такий геніальний спосіб, що це справжня кінематографічна магія. Очевидна моторошність "Паразита", безумовно, триматиме вас у напрузі, і ви не відчуватимете себе чужими для школи кінематографа "Сутінкової зони".

Актори дуже вражають і додають широти своїм ролям, створюючи достовірність, в той час як здаються невимушено крутими. Коли Кі-Ву та Ріджон Кім працювали в будинку сім'ї Паків як приватні репетитори, вони, безумовно, уособлювали цей рівень незворушного, заниженого авторитету, створюючи ауру містицизму за допомогою негласних, майже міфічних методів навчання, які вони використовували. Простіше кажучи, актори Пак Со Дам і Чхве Ву Сік у ролях Кі Ву та Кі Чжон змушують спостерігати за різними напрямками, якими рухається "Паразит", і вони бездоганно виконують свої ролі, тим самим запрошуючи глядачів бути на їхньому боці.


[...] "Паразит" - чудовий зразок надзвичайно майстерного кіномистецтва, це просто обов'язковий до перегляду фільм, і я з нетерпінням чекаю на його повторний перегляд у британському кінотеатральному прокаті.

Сказати, що я була захоплена «Паразитом» від початку до кінця- це нічого не сказати; його стиль зйомки з відстежуючими кадрами захоплює. Переглянувши кілька корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, я вже була знайомою зі звичними жанрами, що використовуються в таких фільмах, але фільм «Паразит», здавалося кинув виклик їм усім! «Паразит» - комедійний у вигадливому сенсі, він також є трилером, перетинає класовий поділ, а також зображує сімейну казку серед інших жанрів, і тому, ймовірно сподобається глядачам будь якого віку.

«Паразит» справді заслуговує на перегляд у кінотеатрі, щоб оцінити його нюанси та гарну роботу оператора. Коротко, щоб уникнути спойлеру , «Паразит» розповідає про історію взаємодії сімʼї Парк та безробітної сімʼї Кім, чиї контрастні світи зіштовхнулися з довготривалим наслідкам.

[…] Бонг Джун Хо вдається зацікавити глядачів яскраво освітленими кадрами в поєднанні з ефектним використанням внутрішнього простору, і дивно усвідомлювати, що після 2 годин 12 хвилин фільму, більшість сцен відбувалися в будинку сімʼї Парк. Буденні елементи побуту показані з інтригуючою перспективою, що демонструє талант Бонг Джун Хо. Це відповідальний фільм, але ви можете насолоджуватися його красою та винахідливістю, оскільки «Паразит» переконує, що він працює виключно на одному рівні, але насправді є багатошаровим і зображує соціальний реалізм із співчуттям та пафосом.

За грою акторів цікаво спостерігати, кожен рух і дія акцентовані, навіть простий рух сходами може предати прихований сенс, який камера фрагментально вихоплює. Рівень тривоги також створюється завдяки ефективному використанню простору з невизначеним кутами зйомки та драматичним погодним умовами, що посилюють це відчуття. Фільм «Паразит» має сюрреалістичну природу, яку підкреслює його музика і крім того, у фільмі використовуються елементи абсурду, вигадані у такий геніальний спосіб, що це справжня кінематографічна майстерність. Очевидна моторошність «Паразита», безумовно тримає вас у напрузі, і ви не відчуватимете себе чужим для школи кінематографу «Сутінкової зони»

Актори дуже вражають своєю грою і додають широти свої героям, створюючи достовірність, в той же час, здавалося б, без особливих зусиль, холоднокровність. Коли Кі Ву та Кі Чжон Кім працювали в сімʼї Пак приватними репетиторами вони безумовно, уособлювали цей рівень незворушного, заниженого авторитету, створюючи ауру містецизму з негласним, майже міфічним методами навчання. Простіше кажучи, актори Пак Со Дам та Чхве Ву Сік, які грали ролі Кі Ву та Кі Чжонг змушують спостерігати за різними напрямками, якими рухається фільм «Паразит» і вони бездоганно грають свої ролі, запрошуючи глядачів бути на їхньому місці.

[…] «Паразит» - чудовий фільм з надзвичайною майстерністю кіномистецтва, це просто обовʼязковий до перегляду фільм, і тому я з нетерпінням чекатиму на повторний перегляд стрічки в британському прокаті.

Ствердження, що я був змушений подивитится стрічку «Паразит» від початку і до кінця, є досить стриманим; стилістика зйомки у русі зачаровує. Переглянувши декілька корейских стрічок на Фестивалі корейского кіно в Лондоні, мені вже були відомі жанри, які повсякчас застосовуються в таких стрічках, але здається, что «Паразит» кинув виклик їм всім! «Паразит» має дещо чудні ознаки комедії і трилера, балансує на класових розбіжностях, а також зображує історію родини крізь інші жанри і, таким чином, напевно, буде приваблювати глядачів у буль-якому віці.

«Паразит» наcправді гідний перегляду на великому екрані, щоб оцінити нюанси та стильну кінематографію стрічки. Якщо коротко, задля уникнення спойлерів, то «Паразит» розповідає історію взаємовідносин родини Пак и безробітної родини Кім, зіткнення протилежних світів яких призводить до довгострокових наслідків.

[…] Бонг Джун-Хо вдається збудити цікавість глядачів яскравими кадрами з ефектним використанням домашніх інтер’єрів, і після 2 годин 12 хвилин перегляду досить несподівано усвідомлювати, що більшість сцен відбувається в будинку родини Пак. Приземлені елементи домашнього життя зображені з інтригуючою перспективою, яка демонструє своєрідний стиль Бонг Джун-Хо. Ця картина стає цікавішою протягом перегляду, але ви отримаєте задоволення від її краси та майстерності, адже «Паразит» переконує вас, що події розвертаються виключно в одній площині, в той час як насправді історія багатошарова і зображує соціальний реалізм з емпатією та пафосом.

Зачаровує гра акторів, з акцентом на кожному виразі обличчя та русі, навіть звичайне підняття та спуск зі сходинок може передавати приховані смисли, фрагментовані за допомогою камери. Ступінь тривоги також відображається завдяки ефективному використанню простору з незвичайними кутами зйомки та драматичними погодними умовами, які лише посилюють відчуття. «Паразиту» притаманна сюрреалістична сутність, підкреслена музикою до фільму, до того ж у стрічці так винахідливо використані елементи абсурду, що це є справжньою магією кіно. Справжня моторошність «Паразиту» неодмінно захопить вашу увагу і ви не будете більше відчувати себе чужим до школи виробництва кіно надприродньої тематики.

Гра акторів вражає та додає розмаху їх ролям, створюючи емоційний відгук, і при цьому залишаючи враження першокласної гри без будь-яких зусиль. Коли Кі-У та Кі-Джонг працювали у домі родини Пак у якості репетиторів, вони неодмінно уособлювали цей рівень безтурботної та недооціненої могутності, створюючи ауру містицизму з використанням мовчазної, майже містичної, техніки викладання. Власне, спостерігати за грою акторів Пак Со-Дам в ролі Кі-Джонг та Чхе У-Щик в ролі Кі-У в різних напрямках розгортання історії «Паразиту» захоплює, і їх гра в цих сценах бездоганна і закликає глядачів стати на їх бік.

[…] «Паразит» - це видатний витвір надзвичайно майстерного кіновиробництва, це картина, обов’язкова к перегляду, і я з нетерпінням чекаю на повторний перегляд стрічки в дату її загального виходу на екран в Великобританії.

Сказати, що я був змушений Parasite від початку до кінця, - це нічого не сказати; його стиль зйомки з відстеженням кадрів захоплює. Переглянувши кілька корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, я був знайомий із звичайними жанрами, які використовуються в таких фільмах, але Паразит, здавалося, кинув виклик усім! Паразит - комедійний, у вигадливому сенсі, він також є трилером, поширюється на класовий поділ, а також зображує сімейну казку серед інших жанрів, тому, ймовірно, сподобається будь-якому віку.

Паразит справді заслуговує на перегляд у кінотеатрі, щоб оцінити його нюанси та стильну операторську роботу. Підсумовуючи, щоб уникнути спойлерів, "Паразит" розповідає історію взаємодії сім'ї Парк та безробітної сім'ї Кімів, чиї контрастні світи стикаються з довготривалими наслідками.

[...] Бонг Джун Хо вдається зацікавити глядача яскраво освітленими кадрами в поєднанні з ефективним використанням внутрішнього простору, і дивно усвідомлювати, що після 2 годин 12 хвилин тривалості фільму більшість сцен відбуваються в будинку сім'ї Паків. Повсякденні елементи сімейного життя відображаються з інтригуючої перспективи, демонструючи чуття Пон Чжун Хо. Це повільний фільм, але ви будете насолоджуватися його красою та винахідливістю, оскільки Parasite переконує, що він працює виключно на одному рівні, але насправді він багатошаровий і зображує соціальний реалізм з емпатією та пафосом.

За грою акторів цікаво спостерігати, кожен рух обличчя і дія акцентовані, навіть простий акт підйому або спуску сходами може передавати прихований сенс, який камера фрагментарно вихоплює. Рівень занепокоєння також створюється завдяки такому ефективному використанню простору з незвичайними кутами зйомки та драматичними погодними умовами, що посилює це відчуття. У «Паразита» є сюрреалістична природа, яку підкреслює його музика, а крім того, у фільмі використано елементи абсурду, створені таким геніальним способом, що є справжньою кінематографічною магією. Очевидна моторошність «Паразита» безсумнівно захопить вас і не відчує себе чужими школі кіновиробництва Сутінкової зони.

Актори дуже вражаючі та додають широти своїм ролям, створюючи взаємозв’язок, і водночас виглядають надзвичайно крутими. Коли Кі-Ву та Кі-Джонг Кім працювали приватними вчителями в сім’ї Паків, вони, безперечно, втілювали цей рівень безтурботності, заниженого авторитету, створюючи ауру містицизму з використанням невисловлених, майже міфічних методів навчання. Простіше кажучи, актори Пак Со-Дам і Чхве Ву-Сік у ролях Кі-Ву та Кі-Джонга захоплюють дивитися в різних напрямках, за якими йде Паразит, і вони бездоганно виконують ці виступи, запрошуючи глядачів бути на їхньому боці .

[...] «Паразит» — чудовий витвір надзвичайно вмілого кіновиробництва, його просто необхідно переглянути, тому я з нетерпінням чекаю повторного перегляду фільму в дату його загального виходу у Великобританію.